Вітрова енергетика потенціал та реалізація в Україні

Вітрова енергетика: потенціал та реалізація в Україні

Вітрова енергетика дедалі більше цікавить суспільство та бізнес у нашій країні. Вона поєднує значний природний ресурс із сучасними технологіями та можливістю зробити енергетику більш екологічною й стійкою. Проаналізуємо, який потенціал розвитку має вітрова енергетика в Україні, які проекти вже реалізовані та що ще належить зробити.

Потенціал вітрових ресурсів України

Україна володіє значним запасом вітрових ресурсів. За даними Державного агентства з енергоефективності, понад 40% території країни придатні для будівництва вітрових електростанцій (ВЕС). Найбільш перспективними є південні та східні області — Одеська, Миколаївська, Херсонська та Запорізька. Тут середня швидкість вітру на висоті 100 метрів перевищує 6–7 м/с, що забезпечує економічну доцільність будівництва ВЕС.

Вітрова енергетика може значно знизити залежність країни від імпортованих енергоносіїв. Деякі дослідження показують, що за максимальної реалізації потенціалу можна забезпечити понад 20% національного споживання електроенергії.

Вітрова енергетика як частина енергетичної стратегії

Вітрова енергетика вже давно вписана в стратегію розвитку відновлюваних джерел енергії України. Згідно з Національним планом дій із відновлюваної енергетики, до 2030 року очікується, що частка відновлюваних джерел у загальному енергобалансі перевищить 25%. Це відповідає міжнародним зобов’язанням та європейським тенденціям.

Інвестиції у відновлювані джерела є вигідними і для місцевих громад. Окрім робочих місць, вони приносять додаткові податки до місцевих бюджетів та сприяють розвитку інфраструктури.

Існуючі проекти вітрової енергетики

Сьогодні вітрова енергетика України представлена низкою великих та середніх проєктів, багато з яких є результатом співпраці з міжнародними інвесторами. Найбільш відомі проекти:

  • Приморська ВЕС (Запорізька обл.) — одна з найбільших станцій в Україні, потужністю близько 200 МВт. Її будівництво завершили у 2019 році.
  • Ботієвська ВЕС (Запорізька обл.) — потужність понад 200 МВт, працює з 2012 року й залишається одним із найбільших гравців на ринку.
  • Тилігульська ВЕС (Миколаївська обл.) — проєкт, що запустили у 2023 році, вже став символом відновлення та стійкості під час війни.

Також слід згадати низку менш масштабних проектів у Херсонській та Одеській областях. Україна має понад 1,5 ГВт встановленої вітрової потужності.

Виклики реалізації вітрових проектів

Незважаючи на значний потенціал, вітрова енергетика в Україні стикається з низкою проблем. Основні виклики такі:

  • Військові дії на півдні та сході України призвели до часткового руйнування деяких об’єктів.
  • Потреба в оновленні електромереж для інтеграції великої кількості відновлюваних джерел.
  • Зміни у законодавстві та тарифній політиці, що впливають на інвестиційний клімат.

Проте навіть у таких складних умовах вітрова енергетика демонструє життєздатність та розвиток.

Перспективи розвитку

В Україні вже розроблено десятки проектів, готових до реалізації після стабілізації ситуації в регіоні. Європейські партнери та міжнародні банки продовжують зацікавлюватися новими можливостями.

Очікується, що в найближчі роки, завдяки зеленим облігаціям та грантам, з’являться додаткові потужності ще на 1–2 ГВт. Нові технології, зокрема плавучі вітрові турбіни та гібридні станції, також можуть знайти своє місце в Україні.

Вітрова енергетика й соціальний ефект

Важливо зазначити, що вітрова енергетика має не лише економічний, а й соціальний ефект. Будівництво та експлуатація ВЕС створюють робочі місця у віддалених районах, підтримують локальні громади та сприяють підвищенню рівня життя.

Проекти часто передбачають соціальні інвестиції — ремонти шкіл, лікарень, доріг у населених пунктах поряд із вітровими станціями.

Роль держави та законодавчі зміни

Держава відіграє ключову роль у розвитку галузі. Важливими є стабільність правил гри, підтримка на рівні законодавства та спрощення дозвільних процедур.

Нещодавні зміни в законодавстві щодо відновлюваних джерел передбачають поступовий перехід від «зеленого тарифу» до аукціонної системи. Це наблизить Україну до європейської практики й зробить ринок більш конкурентним та прозорим.